Права дитини

Усі люди на землі мають рівні права та свободи

Права дитини – це ті права, що належать особі в силу того, що вона є дитиною. Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Відповідно до статті 1 „Конвенції про права дитини”, дитиною визнається „кожна людська істота до досягнення вісімнадцятирічного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягла повноліття раніше.”

27 лютого 1991 року Верховна Рада України затвердила Конвенцію про права дитини, проголошену Генеральною Асамблеєю ООН.

 

Кожна дитина має право:

  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
  • на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;
  • на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання;
  • на захист від будь-якого покарання;
  • на захист від сексуальних домагань;
  • на проживання з батьками та підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
  • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
  • на свободу думки, совісті, віросповідання;
  • на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Коли права дитини порушуються:

  • коли не гарантовані її безпека для життя та здоров’я;
  • коли її потреби ігноруються;
  • коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження;
  • коли порушується недоторканність дитини;
  • коли дитину ізолюють;
  • коли дитину залякують;
  • коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї рішення;
  • коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;
  • коли її особисті речі не є недоторканними;
  • коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами;
  • коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.